«Золота осінь» -2013. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж - 19 Ноября 2013

Це лише зовні здається, що художня гімнастика легкий вид спорту, але насправді це досить важкий і нелегкий спорт, в якому все дається завдяки невтомній праці і супроводжується великими переживаннями, як самих учасниць, так і їхніх тренерів та рідних.

У чергове справжнє свято художньої гімнастики відбулося 17-18 листопада в Рівне в торгово-розважальному центрі «Екватор», уже вкотре до обласного центру завітала краса і грація не лише з різних куточків України, а й з ближнього зарубіжжя. Адже тут на VІ Міжнародний турнір із художньої гімнастики «Золота осінь-2013» зібралися гімнастки з 35 команд - близько 300 учасниць.

Як показав турнір зросла не лише географія, а й знову ж таки рівень майстерності гімнасток. Шкода, що з певних причин не змогли приїхати всі, хто подав попередню заявку, але і так конкуренція в боротьбі за призові місця була досить напруженою. На килимі, перевтіленого до невпізнанності одного із залів ТРЦ «Екватор», змагалися дівчата різних вікових категорій, які своїми виступами не залишили байдужими ні глядачів, ні суддів, ні своїх рідних, які палко вболівали за гімнасток.

Відповідне оформлення залу, яскрава програма відкриття і закриття змагань під час якої відбувалися групові показові виступи за безпосередньою участю гімнасток-учасниць змагань, а також виступи різних танцювальних колективів відомих не лише в Рівному, а далеко за його межами - все це надихало учасниць до боротьби за нагороди турніру. А вона була доволі запеклою, про що і свідчать результати оцінювання виступів учасниць. Досить часто володаря медалей від інших віддаляла різниця у кілька десятих. Церемонію нагородження переможців і призерів супроводжував духовий оркестр Рівненського музичного училища.

Традиційно змагання були організовані на досить високому рівні, а майстерність усіх учасниць, приносила величезну насолоду присутнім, серед яких були не лише батьки і родичі гімнасток, а й звичайні відвідувачі ТРЦ «Екватор», які можливо випадково завітавши на справжнє свято художньої гімнастики затримувалися тут надовго, заворожені від побаченого.

Кожний виступ відрізнявся неповторністю композиції, колоритністю і виваженістю рухів. Чудово підібраним музичним супроводом. І звичайно не обходилося без бурних овацій глядачів. Все це створювало не повторну, святкову атмосферу.

На жаль, не всім учасницям вдалося впоратися з хвилюванням, адже емоції переповнювали і це було помітно по гімнастках. І той, хто зміг перебороти хвилювання, впоратися з цією проблемою - продемонстрували неабияку майстерність і високий клас виконання.

Не буду зупинятися на окремих спортсменках, тай мабуть не варто цього робити. адже кожна із них заслуговує на похвалу, а для цього потрібно було б зайняти велику площу. Хочу лише підкреслити, що перед суддівською бригадою, стояла нелегка задача, не просто визначити найкращих, а й не образити тих, хто в тій чи іншій вправі ще не досяг необхідної досконалості, але очікує гідної оцінки своєї майстерності.

Проте, звичайно найважливішим для всіх без винятку учасниць був досвід, набутий спортсменками завдяки участі в цьому турнірі, а також відмінна можливість познайомитися та помилуватися виступами найкращих представниць цього чудового виду спорту.

За традицією організатори змагань подбали не лише про грамоти, медалі та кубки для призерів змагань, а й забезпечили всіх учасників цінними подарунками. Усі переможці, в усіх категоріях за перше місце отримали нагороди від ювелірного Дому "Золото України" – золоті прикраси. Окрім того, серед майстрів спорту призовий фонд за перше місце склав тисячу доларів, срібна призерка отримала золоті прикраси, а бронзова відповідно срібні. Як вдалося дізнатися з достовірних джерел, вартість однієї із золотих прикрас складає близько 2 тисяч гривень і не суттєво коливається залежно від розміру і ваги прикраси (звісно, що більш молодші учасниці отримували менші за розмірами і вагою золоті прикраси ніж старші).

Ну і звичайно не можна не згадати батьків юних гімнасток. Їхній ентузіазм, помножений на організаторські здібності тренерів спортивного клубу «Золота осінь», уже вкотре став запорукою успіху такого по-справжньому шикарного свята художньої гімнастики в місті Рівне. Завдяки їхній праці і палкій любові до своїх дітей та їхніх уподобань - рівняни і стали свідками чудового дійства під назвою «Золота осінь-2013».

Турнір уже має свій знак якості. Уже нічого не дивує, а просто стало хорошою традицією. З кожним роком турнір проходить все з більшим розмахом. Звідси відповідно і ріст географії учасників і рівень виконавської майстерності, який стає все вищим. Тому хотілося б щоб і надалі не згасав ентузіазм організаторів і їм вистачало сил, наснаги та натхнення й надалі радувати всіх цим чудовим дійством - справжнім спортивним святом, свідком якого, вже й не так часто стаєш у Рівному. Підняти планку легко, а ось втримати її на належному висоті справа не з легких.

Але бачачи той ентузіазм, той товариських дух, який панував по завершенні змагань, коли всі разом і організатори і батьки дружною сім’єю взялися впорядковувати територію, на якій щойно завершилися змагання. Коли бачиш, як горять очі задоволених діток, які не відходять від своїх батьків, не дивлячись на велику втому після турніру, і теж намагаються чим можуть допомогти старшим. Тоді починаєш розуміти, таку справу не зупинять жодні перепони. Ці люди знають чого хочуть і завжди доведуть до кінця розпочате, навіть не задумуючись зупинитися на досягнутому. Напевно в цьому і запорука успіху. Спільна ідея, яка об’єднала всіх від малого до великого, і палке бажання отримувати задоволення від виконаної роботи. Таку силу - не зупинити. а її прагнення завжди увінчається успіхом.

Запустить слайдшоу альбома Alexander Kostowetzky:
«Золота осінь – 2013», 15-17.11.2013, м. Рівне - Второй день соревнований

Тренер з художньої гімнастики спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з м. Дніпропетровськ Пережогіна Світлана Вікторівна.

- Вперше до Рівного наша команда завітала на ІV турнір із художньої гімнастики "Золота осінь-2011". З того часу ми постійні учасники цих змагань. Хочу зауважити, що по-перше, з кожним роком зростає географія учасників, по-друге, приїжджають імениті майстри.

Якщо раніше привозили на змагання в більшості маленьких діток, то з кожним роком не лише зростає майстерність гімнасток, але й приїжджають гімнастки більш високого класу - школи олімпійського резерву, ті діти, які входять до складу збірної України, національної збірної України. І, на мою думку, маленьким дітям є чому повчитися і це чудово. Тому що не всі можуть поїхати на чемпіонат України і побачити еліту української гімнастики.

Звісно, що ми їхали до Рівного з надією на більше. Але насправді бажання – це одне, а реальність дещо інше. Але діти, звісно, старалися. Маленьких діток дуже багато і визначити їхній рівень досить складно. У кожного свої помилки. В однієї краща фактура, в іншої предмет. Ідеальної дівчинки, яку можна було б назвати зіркою – немає. Другої Ганни Безсонової я тут не побачила. Але, разом із тим, дуже багато талановитих дівчаток, самородків.

Для себе я відкрила команду Закарпаття. Дуже хороші дітки: за фактурою, по роботі з предметом, за майстерністю. Ця область у найближчому майбутньому, як на мене, повинна прорватися до еліти художньої гімнастики.

Якщо ж говорити про виступ вихованок Дніпропетровської СДЮШОР, то очікували більшого від лідера нашої збірної за програмою кандидата 1998 р.н. Вікторія Ситнікова, а саме про неї мова, ця гімнастка захищала честь країни на чемпіонаті Європи в групових вправах. Іменита, досвідчена спортсменка, а тут виступ з м’ячем із трьома втратами, що для неї особисто, абсолютно не властиво. Але з іншої сторони, це можливо і добре, що сталося лише на передодні чемпіонату України. Є час врахувати помилки, зібратися і виступити з більшою увагою.

Три наших вихованки виступали серед майстрів Анастасія Мала, Даріна Шличкова і Катерина Луценко. Але я можу спрогнозувати, що головний приз у тисячу доларів поїде до Львова, а отримає його Тетяна Загородня з «Багіри». Це більш досвідчена гімнастка 1994 р.н., член збірної України, тому як, кажуть, їй сам Бог велів. А якщо говорити про золоті нагороди, то наші вихованки були кращими серед гімнасток 2006 р. н. у ІІ категорії без предмета і предмет на вибір - Ліза Янгель, Анастасія Валентірова 2003 р. н. у ІІ категорії у вправах з обручем і булавами, Вікторія Ситнікова 1998 р. н. в І категорії. Срібло здобули серед гімнасток 2006 р. н. в І категорії у вправах без предмета та зі скакалкою Єва Свіріденко та Ніно Кардава 2000 р. н. у І категорії у вправах з обручем і м’ячем. Третє місце посіли: Ліза Власенко 2006 р. н. у ІІ категорії без предмета і предмет на вибір, Аня Галасюк 2003 р. н. в І категорії у вправах з обручем і м’ячем, Софія Манько 1998 р. н. І категорія і Анастасія Мала серед майстрів спорту. Але звичайно, найбільше хотілося б здобути золоті нагороди серед майстрів, а так, загалом, задоволена виступом наших гімнасток.

Окремо, хотіла б зауважити, що організатори змагань постаралися на славу. І мені навіть заздрісно, що в місті Рівне є стільки спонсорів, стільки людей небайдужих до художньої гімнастики. Це мене приємно здивувало. Чудові подарунки діткам, всі були відзначені, нікого не забули. Тому все просто чудово.

Тренер із художньої гімнастики м. Львів «Ніка» Яковенко Людмила Володимирівна.

- Особисто на «Золотій осені» я вперше, але мої колеги тут вже були. Зрозуміло, що з кожним роком організатори збагачуються досвідом, тому кожного року змагання проводяться на все більш високому рівні.

Найцікавіше було спостерігати за виступом майстрів і звичайно за виступом нашої землячки з «Багіри» Тетяни Загородньої.

Стосовно нагород. то тут можу сказати, так, що ми намагаємося не планувати кількість майбутніх медалей, ми звертаємо увагу на вдалий виступ наших вихованок, щоб вони виконали те, що було заплановано в їхніх програмах. Деякі вводять в програму виступів своїх дітей досить складні елементи, але не всі гімнастки впоралися з цим. Можна звичайно поставити складнішу програму, але гімнастка виконає її з помилками і відповідно отримає нижчі бали, а можна зробити програму простішою і більш слабша гімнастка виконає її безпомилково і може отримати більш високі оцінки. Ось так трапляється. Але з іншої сторони, хто не ризикує, той не п’є шампанського. Але ризик завжди повинен бути виправданий.

Наприклад, потрібно хоча б вирахувати скільки разів, той чи інший складний елемент вдається виконати більш-менш досконало. І якщо відсоток наближений до максимуму, то можна ризикнути. але якщо відсоток вдало виконаних вправ не надто високий, то мабуть ризикувати не варто.

Є дві бригади суддів, одна з них судить за картками, а інша без. Тобто одна бригада рахує кількість елементів, бонусів, майстерність, ризик. А інша враховує техніку виконання, підраховує помилки, звертає увагу на артистичність, на гармонію музичного супроводу і програми, слідкують за виразністю виступу. Це все в підсумку впливає на загальну оцінку гімнастки.

Взяти для прикладу виступ однієї із наших вихованок. Вона ідеально виконала поворот, але одразу ж втратила предмет. За виконання першого її, навіть, гучно привітали оплесками судді, але одразу ж у неї випав предмет, що відповідно вплинуло на загальну оцінку, і вона посіла лише 3 місце. І таке буває, перехопило дух від радості виконаного складного елементу і припустилася помилки.

Взагалі діти, коли їм в програму вводять максимально складні елементи, у них концентрація зосереджена на їхньому виконанні, а згодом можуть на простих елементах, які в них виходять завжди бездоганно, припуститися елементарної помилки. Тому дещо ризиковано вводити в програму складні елементи.

Якщо майстри і кандидати працюють за міжнародними правилами, і вони для всіх змагань однакові, то серед молодших у кожній країні, і на кожному турнірі свої правила. Одні обмежують кількість складних елементів і у разі виконання більшої кількості зайві не враховуються. І тоді вихрдить, що зайва складність просто марна. Окрім того, виступ обмежений часом, все потрібно вкласти в півтори хвилини. Виняток групові виступи, які обмежуються від 2.15 до 2.30 хвилин.

Якщо ж підводити риску, то загалом я задоволена виступом наших вихованок. На жаль, мені не вдалося подивитися більшість виступів гімнасток інших команд, була зайнята зі своїми. Тому складно виділити когось із команд суперниць.

А стосовно проведення турніру, то ми ще коли їхали сюди, то вже знали, що в Рівному будуть цікаві змагання і на високому рівні. І не лише тому, що тут дорогі призи, а ми знали майстерність учасників, шкода, що окрім білорусів не змогли приїхати інші команди із закордону, але і це аж ніяк не вплинуло на високий рівень змагань.

Старший тренер Київського спортивного клубу «Гармонія-Еліт» Наталія Яхимець.

- У Рівному завжди хороша організація, багато спонсорів. Якщо говорити про виступ наших вихованок, то перше місце серед гімнасток 1999 р. н. в І категорії виборола Дар’я Миргородська. Вдруге поспіль третє місце посіла Марія Сальнікова 2000 р. н. Тетяна Красножон була п’ятою серед гімнасток 2001 р. н. ІІ категорія вправи з м’ячем і булавами. Кращою серед гімнасток 2003 р. н. в ІІІ категорії у вправах без предмета і з м’ячем була Оля Прібиль. Валерія Золотова була сьомою серед дівчаток цього ж віку в І категорії, вправи з обручем і м’ячем. Анастасія Тіхановська серед дівчаток 2002 р. н. в І категорії у вправах з обручем і м’ячем була четвертою. Марія Шадурська була шостою серед дівчаток 2004 р. н. у ІІІ категорії у вправах без предмета та з обручем. Вікторія Денисенко в перший день змагань допустила помилку. Звісно ми очікували від неї більшого і кращого результату, а ніж лише третє місце серед дівчаток 2004 р. н., ІІ категорія у вправах з обручем і м’ячем. Катерина Ковалевська 2002 р. н. в ІІ категорії у вправах з м’ячем і булавами показала 7 результат.

Головний суддя змагань, суддя національної категорії, тренер з художньої гімнастики ДЮСШ «Восход» (Київ) Катерина Барановська:

- Взагалі ці змагання в Рівному для мене вже шості. Тобто в турнірі «Золота осінь» я беру участь із самого початку і лише на першому змаганні я не була головним суддею, всі інші чотири турніри доводилося виконувати цю роль. І я навіть не можу вам сказати, який із попередніх турнірів був кращим, адже змагання з кожним роком піднімаються на більш вищу сходинку, і якщо казати на даний час, то цьогорічні змагання без усякого сумніву найкращі з усіх шести.

Найбільше на турнірі мене порадували виступи майстрів спорту. Це вже дівчата, які досягли певного рівня майстерності. І хоча вони кожного разу приємно дивують, але цього разу між ними точилася справді запекла боротьба. І це не дивно, адже гімнастки боролися за головний приз тисячу умовних одиниць.

Боротьба було досить серйозною, дівчатка зі всіх сил старалися. І в кого нерви виявилися міцнішими, хто психологічно був більш врівноважений, тому і дісталася перемога. Так головний приз дістався Тетяні Загородній. Вона змагалася на багатьох міжнародних турнірах, а зараз ще й член збірної України. Це вже досвідчена доросла гімнастка, яка показала нам тут свій високий клас. Перемогла вона з великим відривом від другого місця, хоча львів’янка з «Динамо» - Ольга Козак, як для майстрівського рівня вважається, ще юною і лише розпочинає свій шлях за програмою майстрів спорту, але вже йде по п’ятах іменитих, і складає більш маститим досить хорошу конкуренцію.

Дуже багато було маленьких гімнасток, які завжди дивують. Такі собі гутаперчеві дівчатка – веселі, яскраві, в дуже гарних костюмах, один краще іншого. Звісно досить складно було судити, адже потоки були по 10-15 і більше гімнасток. Великою була конкуренція, починаючи з першого по 10 місце. Тому і тут переміг той, хто зміг витримати нервову напругу.

Судити змагання досить складно. До маленьких ми ставимось більш лояльно і поблажливо, а ось старших судимо суворіше, адже вони вже повинні багато виконувати. І коли стоїть питання зарахувати той чи інший елемент, то те, на що закриваємо очі в молодших, у старших вже не проходить.

Змагання проводили три суддівські бригади, виставлялося багато оцінок, з яких виводився середній бал. Загалом медалі більш-менш рівномірно розподілилися між найбільш сильними школами художньої гімнастики. Було достатньо сильних шкіл, багато медалей повезли до Дніпропетровська, Львова, Києва. Суттєво підтягнулися місцеві дівчатка, їхній рівень майстерності значно зріс у порівнянні з попереднім роком. Тобто з кожним роком вони виступають все краще і краще. А є ріст, отже і результат не забариться.

Не дивлячись на те, що білоруси були єдиними представниками зарубіжжя, але вони привезли досить потужних гімнасток. Хочу також додати, що білоруси, як ні хто інший вболівали один за одного. Це було досить помітно, коли виступала їхня представниця. Звичайно всі вболівають, але ця команда особливо підтримувала своїх землячок. І не дивлячись на те, що більшість у них складала малеча, пов’язано це з чемпіонатом Білорусі, який пройде вже найближчим часом, але разом із тим вони показали себе єдиним, дружним колективом.

Що ж стосується виступу вихованок нашої школи «Восход», то першого дня змагань, я була дуже не задоволена своїми гімнастками. Потім пів вечора їм розповідала, щоб вони взяли приклад із білорусів. Адже якщо вони палко підтримуватимуть одна одну, то в них і виступи вийдуть більш вдалими і успішними. У підсумку, сьогодні вони молодці. І найстарша моя гімнастка Каміла Хасанова, хоча й не потрапила до числа призерів, але боролася гідно. Здали дещо в неї нерви в останній вправі, але разом із тим, я була приємно здивована, тому що вона намагалася скласти гідну конкуренцію суперницям. І ця риса характеру в ній мені дуже сподобалася. Загалом виступом всіх своїх дівчаток задоволена.

На завершення хотіла б побажати організаторам великого терпіння, щоб допомагала їм не лише обласна влада, але й міська. Нехай вони залишаються такими ж дружніми, якими були до цього. Це насправді дуже згуртований колектив – звідси і успіх. Коли всіх об’єднує одна мета, тоді й досягати її набагато легше.

А малечі, яка мріє досягти певних результатів, порадила б бути працьовитими, мати велике і непереборне бажання займатися цим видом спорту. Ніколи не засмучуватися, якщо щось не виходить і не опускати рук. Якщо, це сталося, то навпаки, потрібно прийти, розізлитися і докласти максимум старань, щоб вже наступного разу все вийшло і відповідно отримати кращий результат. Звичайно, необхідно завжди слухати своїх тренерів, адже вони ніколи не побажають нічого поганого. Ну, а також хотіла б побажати їм, щоб вони завжди мали підтримку батьків, які мали б стільки ж сил, як і тренери. Коли потрібно, треба втішити, підбадьорити, а інколи застосувати і батьківське тверде слово. Це все повинно бути в комплексі: тренер, гімнастки і батьки, тоді може вийти результат.

Бронзова призерка змагань серед дівчат 2004 р. н. у вправах із скакалкою та стрічкою Богдана Мельник - спортивний клуб «Золота осінь» м. Рівне.

- Художньою гімнастикою займаюся вже 5-ий рік під керівництвом Марини Вікторівни Болби, а навчаюся в школі №7 у 3 класі. Мама свого часу займалася спортивною гімнастикою, вона мене й привела на художню гімнастику. З предметів найбільше подобається працювати з обручем і стрічкою, вправи з якими у мене краще виходять. Зі скакалкою могла б виступити краще, але дуже хвилювалася, тому вважаю не показала те на що розраховувала. Найприємнішою миттю сьогодні був момент нагородження.

Бронзова призерка змагань серед дівчат 2001 р. н. у вправах з м’ячем та булавами Олена Руда спортивний клуб «Золота осінь» м. Рівне.

- Займаюся художньою гімнастикою вісім років, а навчаюся в НВК №12 у 6 класі. У 3 роки мама привела мене на заняття, спочатку мені не дуже сподобалося, але потім я сама попросилася і з того часу, як, до речі мама і сестра, теж займаюся художньою гімнастикою.

Вчора я виступала у вправах з м’ячем, а сьогодні з булавами. У неділю виступила більш вдало, адже з булавами в мене виходить виступати краще ніж з м’ячем. Дуже хвилювалася коли виходила на килим з м’ячем, адже вправа була досить складною і робити її було не так просто, можливо це і позначилося на результаті. Дуже хотілося не підвести своїх тренерів, які в мене вірять. До цього часу не шкодую, що обрала художню гімнастику, хоча буває важко, але я знаю, що після цього буде легше на змаганнях і мені все вдасться. Мрію стати олімпійською чемпіонкою.

Один із організаторів змагань, тренер спортивного клубу «Золота осінь» м. Рівне Юлія Руда:

- Я, разом із Мариною Болбою, треную дівчаток у новоствореному спортивному клубі «Золота осінь», і ось уже не один рік допомагаю їй в організації цього турніру. У нашій сім’ї свого роду династія з художньої гімнастики. Так моя мама займалася цим видом спорту і здобула другий розряд. Дуже хотіла займатися далі, але з певних причин не склалося. Згодом я пішла шляхом мами, а зараз моя молодша сестра Олена.

З Мариною ми працюємо в клубі, як рівноправні партнери. Займаємося разом з усіма вихованками, тому в нас не має поділу гімнасток на твоїх і моїх. Ми працюємо однаково, як з однією групою, так і з другою. Якщо трапляються накладки з часом, то ми підміняємо одна одну.

Але перейдемо до змагань. Як відомо, все гладко і ідеально не буває, але з кожним роком ми намагаємося удосконалюватися, враховувати попередні недоліки, побажання учасників. Звичайно з кожним роком ми у свою чергу збагачуємось досвідом, і вже те що колись для нас було суттєвою проблемою - вирішується набагато простіше. Недарма кажуть, за одного битого, двох не битих дають. Тому завдяки досвіду нам і вдається покращувати організацію і проведення турніру.

Взяти хоча б для прикладу відкриття і закриття змагань. Кожного року ми намагаємося дотримуватися певних традицій, разом із тим не опускаємо «планку», а навпаки намагаємося її підняти на більш вищу висоту. У нас, так би мовити, своя візитка турніру, яку ми просто не маємо права змінювати.

Цього року нам вдалося не лише провести рекламну кампанію турніру, а й подбати про те, що б символіка турніру була присутньою скрізь. Так ми замовили стакани для водички суддям, на яких був нанесений логотип змагань. Однією з ізюминок було жеребкування, в якому в якості жереба використовувалися шоколадки з тією ж символікою. Після жеребкування, судді залишали солодкий жереб собі. Я вже не кажу про папки ручки та інші дрібні атрибути. З допомогою нашого головного спонсору «Льонокомбінату» був виготовлений банер, який розмістили в суддівській кімнаті для нарад.

На жаль, не вдалося нам цього року уникнути накладок, тому ви бачили, що довелося змістити час закриття змагань і нагородження переможців. Мабуть це було пов’язано з шаленою конкуренцією в боротьбі за нагороди і через це виникали окремі складнощі під час суддівства, хоча ми й рахували час із запасом, але окремі затримки під час підрахунку балів все ж призвели до порушення графіку. Усі намагання головного судді змагань Катерини Барановської пришвидшити цей процес результату не дали.

У цьому році, як ніколи боротьба за нагороди була запеклою і непередбачуваною. Все інколи вирішувалося після заключного виступу всіх учасниць. Досить вдало виступила команда ДЮСШ «Восход» (Київ), яка здобула до 10 золотих нагород. Суттєвий доробок зібрали львівський клуб «Ніка», СДЮШОР м. Дніпропетровськ. Потужно виглядали команди з Одеси та Мінська.

Білоруски на минулих змаганнях жалкували, що не привезли своїх найсильніших спортсменок і вже цього разу звернулися до нас із проханням збільшити їм квоту на кількість учасників команд. Ми пішли їм назустріч, адже з однієї сторони є певні умови, яких потрібно дотримуватися, а з іншої чим більше сильніших учасників, тим цікавіші змагання.

Ще одним плюсом стало проведення змагань в «Екваторі». Якщо на попередніх змаганнях, ми все завісили шторами і залишили лише невеличкий прохід, то цього року. зважаючи на прохання керівництва «Екватора» все було відкрито. Тому всі відвідувачі торгового розважального центру мали змогу спостерігати за змаганнями, що додавало свого шарму турніру. Правда через це було досить спекотно, особливо за суддівським столиком.

Якщо ж говорити про виступ наших вихованок, то минулих змагань ми мали лише дві медалі, а цього року їх значно більше. Порадувала Анастасія Охмак (2003 р.н.), яка здобула срібну нагороду. Олена Руда і Єлізавета Аврамчук 2001 року народження у вправах з м’ячем і булавами розділили між собою третє місце. Дуже вдало виступили дівчатка 2004 року народження. Першого дня змагань порадувала Катерина Матько, наступного дня гарно виступила зі стрічкою Богдана Мельник. Наймолодшою учасницею змагань була рівненська гімнастка 2011 року, якій на початку 2014 виповниться лише три роки. Дитячий садочок вона не відвідує, а ось на наших змаганнях виступала.

Що потрібно малечі, щоб досягти успіхів у художній гімнастиці, і не тільки, а взагалі в спорті? Перш за все повинно бути бажання і старання. Без цього важко здобути результат. По-друге повинна бути велика самовіддача і розуміння, як між дитиною і тренером так і в зворотному напрямку – між тренером і дитиною.

Організатор змагань президент федерації художньої гімнастики в Рівненській області Марина Болба.

- Якби не безліч дрібниць, які дещо відволікали, все пройшло чудово. Але їх було так багато, і по всіх цих питаннях потрібно було приймати рішення, це завадило мені насолодитися безпосередньо виступом гімнасток. А мені так цього хотілося, але на жаль не склалося. Я знову нічого толком не побачила. Взагалі, люди повинні знати свій фронт робіт і займатися своєю справою, тобто тим, що їм доручено, а не за кожною дрібницею звертатися і створювати з цього проблему.

Але не будемо звертати увагу на дрібниці, а як я вже наголошували впевнено йти до мети - «будувати свій зал». І все-таки, не зважаючи на зайнятість, мені вдалося поспостерігати за виступом Тетяни Загородньої. І нехай я не бачила її виступи в повному обсязі, але навіть ті уривки, які вдалося переглянути мені, дали зрозуміти, те що хотіла. Виступи таких гімнасток мало де можна побачити, хоча я в гімнастиці, як ви знаєте, вже не один рік. Для того, щоб побачити гімнасток такого рівня на килимі, необхідно їхати, як мінімум на чемпіонат України чи щорічний Міжнародний турнір з художньої гімнастики «Кубок Дерюгіної», а можливо й одразу на чемпіонат Європи, чи навіть чемпіонат світу.

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ, Sport.ua