У Львові відбувся традиційний, вже восьмий за ліком міжнародний турнір з художньої гімнастики «Золоте левеня-2013». Учасниць змагань гостинно прийняв спортивно-гімнастичний комплекс «Грація», що знаходиться на території торгово-виставочного коплексу «Південний». Участь у змаганнях взяли гімнастки усіх вікових категорій (від 5 до 18 років) та різного рівня майстерності – від початківців до майстрів спорту України. Загалом за почесні призи вели боротьбу 173 гімнастки, наймолодшій з яких, Лізі Попковій, через два місяці виповниться лише 4 рочки. Змагалася вона у наймолодшій віковій групі, з дівчатками, які були на один рік старші за неї. Що ж до представництва команд, то в цьому році змагалися гімнастки з 24-ох клубів 18 міст України. Завітали на «Золоте левеня-2013» і юні грації з Болгарії та США.

Зазначимо, що у вікових групах 1999 – 2005 років народження змагання проводилися у двох категоріях, які різнилися предметами, з якими виступали учасниці. По завершенні змагань у багатоборстві, у заключний день змагань, по чотири кращі з кожної категорії виборювали нагороди в фіналі, де виконували вправу з тим предметом, якого не було в багатоборстві.

Слід відзначити, що цьогорічний турнір практично для всіх учасниць був першим, де вони виконували нові програми, які були створені вже за вимогами нових правил, що вступили в силу з 1-го січня 2013 року. Зрозуміло, що це не могло не позначитися перш за все на чистоті виконання вправ багатьох гімнасток. Все ж ні для кого не секрет, що програму потрібно не лише створити, а й удосконалити. І саме удосконалення, як то кажуть, шліфовка програми вимагає досить багато часу. А в даному випадку часу для достатньої кількості тренувань у дівчат фізично просто не було.

Тим не менше, глядачі стали свідками чималої кількості не лише складних комбінацій, а й достатньо чисто виконаних вправ. Хоча звісно вистачало й помилок. Та зрештою, подібні турніри проводяться саме для того, щоб гімнастки та їхні тренери у змагальних умовах мали нагоду обкатати програми, побачити їхні сильні й слабкі сторони, а також оцінку суддів, аби повернувшись додому, виправити помилки і вже на офіційних змаганнях продемонструвати значно більш високий рівень своєї майстерності.

Що ж до підсумків результатів змагань, то з ними ви можете ознайомитися з протоколів. Відзначимо лише той факт, що на турнірі практично ні в кого не було претензій до бригад арбітрів. Та й загалом у спортивно-гімнастичному комплексі «Грація» усі три дні, що тривали змагання, панувала доброзичлива атмосфера справжнього свята краси і спорту. Всі переможці і призери отримали медалі і дипломи. Дипломи отримали і спортсменки, які посіли 4–6-е місця Окрім того всі учасники турніру отримали пам’ятні подарунки від організаторів «Золотого левеня -2013». А завершилося це триденне дійство закриттям змагань та заключним гала-концертом, в якому гімнастки продемонстрували свої вишукані показові виступи. І практично кожен номер отримував від глядачів, які вщерть заповнили зал, шквал аплодисментів.

На останок пропонуємо вашій увазі коментарі та враження від турніру безпосередніх його учасниць, гостей та організаторів:

Христина ПОГРАНИЧНА (Львів, «Ніка», 2003 р.н., 1-е місце):
– Розкажи, як ти виступила і чи задоволена своєю перемогою?
– Коли перемагаєш, то настрій завжди хороший. Але насправді ця перемога належить не мені одній. В першу чергу це заслуга мого тренера, який мене тренує і який готував до цих змагань. Також це перемога моїх батьків, які спеціально прийшли на змагання, щоб мене підтримати. Ну й звісно я також працювала багато, тренувалася, і я дуже рада, що здобула перемогу на цьому турнірі.

– Своїм виступом ти повністю задоволена, зробила все, що могла, чи все ж можна було виконати вправу ще краще?
– Ну напевно могла, адже завжди можна виступити трохи краще. Як відомо, межі вдосконаленню немає. От і в моєму виступі були деякі помилки, але я все рівно задоволена як виступом, так і перемогою.

Ліза ТЕНИЦЬКА (Полтава, 2002 р.н., 5-е місце):
– Я сама з Полтави, а у Львові мені дуже подобається. Красиве місто, дуже привітні люди тут живуть, вони до нас добре ставляться. Змагання також добре організовані. Приїхало багато сильних гімнасток з України, а також є гості з Болгарії і навіть з Америки. Так що турнір цікавий.

– Розкажи про свій виступ, задоволена результатом?
– Спочатку перед виступом я дуже хвилювалась, бо важко було впоратися з емоціями. Та й хотіла виступити якомога краще. Але коли вже вийшла на килим, то подумала, що потрібно розлабитись, наче я удома і просто танцюю для себе. Здається, мені вдалося це зробити. В усякому разі загалом мені дуже сподобалось, як я виступила, хоча й заняла п’яте місце.

– Як давно займаєшся художньою гімнастикою і хто став ініціатором того, щоб ти займалася саме цим видом спорту?
– Я художньою гімнастикою займаюся уже п’ять років. Почала, коли мені було лише чотири рочки. А привела мене до гімнастичної школи моя мама, за що я їй безмежно вдячна. Мені дуже подобається займатися цим видом спорту, вважаю, що він є найкращий з усіх, які існують на сьогоднішній день.

Лілі НІКОЛОВА (тренер команди Болгарії, суддя міжнародної категорії):
– На турнір «Золоте левеня» до Львова ми приїхали не вперше. Коли не помиляюся, то це вже наш сьомий візит. Кожен раз із задоволенням приймаємо запрошення. Адже Львів без сумніву одне з найкрасивіших міст не лише в Україні. Та й сам турнір добре організований, нас приймають гостинно і до того ж досить сильним є склад учасників змагань. Щоправда, цього року трохи менше, ніж зазвичай було команд. Але зважаючи на зміни в правилах, які тільки но вступили в силу, цього слід було очікувати. Адже не всі вже встигли підготувати нові програми.

– Чи задоволені ви виступом своїх гімнасток?
– Звичайно, претензії у мене до них є. По-перше, в гімнастиці, як зрештою і в будь-якому іншому виді спорту, жодне змагання не обходиться без помилок. А по-друге, у нас, у тренерів така вже робота, що навіть коли твій учень ніби то виконав практично бездоганно програму, все одно ми обов’язково знайдемо до чого придертися. Ну така вже у нас робота і від цього нікуди не дінешся. Що ж до нашого виступу на турнірі «Золоте левеня», то загалом мої дівчатка показали себе з непоганої сторони. Особливо, коли врахувати, що на підготовку нових програм часу було обмаль. Не залишилися ми і без призових місць. Хоча ще раз наголошу, тренеру завжди хочеться більшого. Тому і я скажу, що могли ми виступити і краще.

– Претензій до судівських оцінок у вас немає?
– Знаєте, судівство у художній гімнастиці – чисто суб’єктивне. Тому тут завжди є незадоволені. До того ж знову скажу про зміни в правилах. Наразі ще не всі їх однаково трактують і через це також виникають непорозуміння. Але що б я хотіла відзначити на цьому турнірі, як позитив, це той факт, що не було упередженості. Головне, що арбітри до всіх дівчаток, незалежно від того, хто з якої команди, відносилися однаково.

– Наступного року завітаєте до Львова також?
– Коли запросять, то обов’язково приїдемо. У нас у Львові вже є не лише знайомі, а й друзі. Ми, до речі, також запросимо львівську команду на турнір, який проводимо у себе вдома наприкінці кожного року, у грудні. Щоправда, у нас не такий широкий віковий діапазон учасниць. На нашому турнірі виступають дівчатка віком до 10 років. Відрізняється у нас і сам формат проведення змагань. Ми визначаємо переможців і призерів не в особистих і групових вправах, як це прийнято у всьому світі, згідно міжнародних правил, а проводимо змагання в двох розрядах – у нас гімнастки показують парні вправи, а також виступають трійками.

– Що спонукало вас саме до такої форми? Це ж вже ніби як інший різновид художньої гімнастики виходить?
– Так і є. Але як доводить досвід, а ми подібне практикуємо вже чимало років, подібні вправи є дуже корисними для маленьких гімнасток. Саме тому ми й обмежуємо вік учасниць до 10 років. Це дозволяє дівчаткам в цьому віці краще розкрити свій потенціал.

Галина ІВАХ (організатор турніру, головний суддя змагань):
– Це уже восьмий наш традиційний турнір «Золоте левеня», який ми щороку проводимо в останню неділю лютого. Про нього уже знають як в Україні, так і за кордоном, і приїжджають з року в рік. З свого боку ми стараємося запрошувати колективи якомога сильніших шкіл художньої гімнастики. В цьому році приїхала сильна сімферопольська команда, це колишня школа Серебрянської. З дівчатами з цієї школи ми постійно з перемінним успіхом змагаємося на чемпіонатах України. З Донецька теж приїхала досить сильна команда та й дівчата з Дніпропетровська також не погано підготовлені. Тому можемо сміливо сказати, що цьогорічний турнір був як мінімум не слабкий.

– А міг турнір бути сильнішим за складом учасників?
– Так, звичайно. Але не змогли приїхати декілька колективів, яких ми добре знаємо і на котрих чекали. Та й кількість сильних юніорів і майстрів спорту дещо зросла б з їхнім приїздом. А на заваді, мабуть, у цьому став Кубок України, який практично в ті самі сроки проходив в Ужгороді. Наприклад, минулого року у нашому турнірі брало участь 17 майстрів спорту, а цього разу лише 7. Показник змагань – це, звичайно, кількість майстрів спорту, коли є на кого подивитися тим самим дівчаткам, які роблять свої перші кроки у художній гімнастиці. Ну й звичайно для глядачів та суддів, котрі спостерігають за виступами гімнасток, отримують більше задоволення.

– Однак цього року менше приїхало на «Золоте левеня» й гостей з-за кордону?
– Так, в минулі роки в нашому турнірі брало участь до десятка країн. На цей раз – лише США та Болгарія. Чому? Тут також є одна серйозна причина. З 1-го січня нинішнього року суттєво змінилися правила. І в багатьох командах тренери ще не переробили програми своїм ученицям, адже це все не так просто зробити. Кожна дитина має індивідуальну програму, потрібно підібрати музику, скласти композицію. Просто гімнастки фізично ще не готові приїхати і виступати з новими програмами. Навіть на Кубок України ми нашим юніорам і майстрам із збірної Львівської області складали нові програми. Але було видно під час виступів, що програми наразі ще не відпрацьовані і виглядають поки дещо «сирими». Воно й зрозуміло, бо вдосконалення програми є більш затратний процес по часу, ніж саме навчання. Але повторюся знову, в принципі цьогорічним нашим турніром, його організацією та проведенням ми залишилися задоволені.

– Нарікань з сторони гостей не було? Зокрема, коли говорити про судівство.
– Поки що я нічого поганого не чула. По судівству можу сказати, що львівські арбітри змагання не судили. Окрім судівської бригади було ще й контрольне журі, котре кожну дитину не продивляється, а відсуджує. Зараз, згідно нових правил, все відбувається наступним чином: найнища і найвища оцінки відкидаються і з двох решти робиться середня. Ми не дозволяли, щоб різниця була більше балу, але якщо така ситуація відбувалася, тоді ми підкликали суддів або орієнтувалися на контрольне журі. І навіть, якщо в дитини відмічено одне, а по протоколу інше, тоді ми знову дістаємо зі скриньки карточки і приходимо до спільної думки. Але як правило, коли йде фальсифікація, тоді люди ображені, а коли все відбувається швидко, прозоро і не має затримок з оголошенням результатів, тоді й не задоволених практично не буває. Я вважаю, що загалом все відбувалося прозоро. Та й потім, ми ж не проводимо турнір для того, щоб дати своїм дітям перші місця. Якщо ми будемо так робити, то я переконана в тому, що рівень самого турніру буде занепадати і обростати розмовами про непрозорість цих змагань. А нам хочеться на нашому турнірі зберегти дух чесної спортивної боротьби.